Під № 18 на вулиці Гру­шевсь­ко­го — ко­лишній бу­динок українсь­ко­го куль­тур­но-спор­тивно­го то­варист­ва «Сокіл». Зве­дена у 1912 році, ця будівля містила найбільший і най­су­часніший для того часу спорт­зал з усіма необхідними приміщен­ня­ми. У 20-х роках бу­динок пост­раж­дав від пожежі та був роз­ши­рений у 1924 році. Нині це спо­руда на­род­но­го дому «Просвіта». детальніше >

Перша назва вулиці — імені Я. Кілінсь­ко­го. Цей чоловік, швець за про­фесією, був спод­вижни­ком Т. Кос­цюшка в поль­сько­му ан­ти­росій­сько­му повс­танні 1794 року. В часи Західно-Української На­род­ної Рес­публіки (ЗУНР) наз­ва­на ім’ям геть­ма­на До­рошен­ка. Ра­дянські гос­по­дарі міста в 1940 році наз­ва­ли ву­лицю ім’ям комуністич­но­го вождя В. Леніна. Німці під час оку­пації дали вулиці ім’я свого іде­оло­га — А. Ро­зен­берга. детальніше >

Івано-Франківсь­кий ака­демічний об­ласний му­зич­но-дра­матич­ний театр імені Івана Фран­ка ство­рений 20 груд­ня 1939 році. Ство­рений на базі акторів мандрівних театрів Га­личи­ни, що діяли в об­ласті під ору­дою ди­рек­торів С. Кри­жанівсь­ко­го, Р. Вой­но­вича, Івана Ко­гутя­ка, Ю. Кононіва. Своє офіційне існу­ван­ня роз­по­чав 20 груд­ня 1939 року із зат­верд­жен­ням пос­та­нови РНК УРСР «Про організацію театрів...» детальніше >

У жовтні 2009 року в Івано-Франківську стало на одну пам’ятку дер­жавно­го зна­чен­ня більше. Нею став меморіаль­ний сквер, ко­лишній міський цвин­тар, зва­ний Станіславівсь­ким нек­ро­полем. За ос­танні де­сятиліття пев­ною мірою відбу­лося відрод­ження пер­винно­го приз­на­чен­ня цього місця. Сквер став меморіаль­ною свя­тинею, бе­реги­нею пам’яті ви­дат­них меш­канців міста та скор­бо­ти за за­гиб­ли­ми ге­ро­ями націоналістич­ної бо­роть­би. детальніше >

Ву­лиця Ше­реме­ти — ко­ротень­ка ву­лиця в се­редмісті, що веде від Рин­ко­вої площі до ба­зару, до місця, де в неї зліва вливається Станіславсь­ка ву­лиця, спра­ва — Вірменсь­ка, а далі вона пе­рехо­дить у Ста­розам­ко­ву. Ця ву­лиця є час­ти­ною шляху від ко­лишнь­ого маґнатсь­ко­го па­лацу до Рин­ко­вої площі. детальніше >

Ву­лиця Шпи­таль­на — не­дов­га ву­лиця, що тяг­неть­ся від вулиці Ше­реме­ти в центрі міста до Гру­шевсь­ко­го. Най­давніший об’єкт на ній — вій­сько­вий шпи­таль. Звідси й назва вулиці. Шпи­таль — це ко­лишній палац, ро­дин­не гніздо Андрія По­тоць­ко­го, який вважається зас­новни­ком міста. Палац збу­дова­ний 1682 року, і від того часу існує опи­сува­на ву­лиця, що про­ходить повз фрон­то­ву час­ти­ну па­лацо­вого комп­лек­су. детальніше >

Ву­лиця Труша зна­ходить­ся у цент­ральній час­тині міста, в межах істо­рич­но­го ядра, спо­лучає площу Ринок з ву­лицею Лесі Українки. Існує від ХVІІІ століття. Ву­лиця ви­ходи­ла на Рин­ко­ву площу не завж­ди. Це ста­лося 1942 року, коли за на­казом на­цистсь­ких оку­пантів був зне­сений півден­ний рин­ко­вий квар­тал і ву­лиця відкри­лася на площу. детальніше >

Ву­лиця Шаш­ке­вича зна­ходить­ся у цент­ральній час­тині міста, спо­лучає вулиці Січових стрільців і Гру­шевсь­ко­го. Прак­тично навпіл її ділить ву­лиця Не­залеж­ності. Ця не­велич­ка ву­лиця є чи не най­оригінальнішою в місті і за по­ход­женням, і за ну­мерацією бу­динків. детальніше >

Чер­во­на Армія штур­му­вала Станіслав двічі. Перша, бе­рез­не­ва, спро­ба закінчи­лася нев­да­чею: втра­тили 20 танків, де­сят­ки сол­дат і відсту­пили. Але 27 липня 1944 року німців таки ви­били. Тоді місто обій­шло­ся чер­во­но­армійцям у 167 життів. Під час боїв, звісно, про меморіальні комп­лек­си не ду­мали — уби­тих хо­вали на око­лицях, пе­рех­рестях ву­лиць, у пар­ках і скве­рах. Най­ша­нованіших — у центрі міста. детальніше >

детальніше >

Тут зупиняється час – суєта міста, пил доріг, нудьга бетону – все залишається за порогом. Перед вами відкривається особливий та неповторний ресторан, взірець смаку та стилю. Жива музика розливається по залу, обслуговування приємне та ненав’язливе, а страви власного приготування і тільки з натуральних складників задовольняють потреби найвимогливіших споживачів. детальніше >

детальніше >

Улітку 2010 року легендарне кафе «Химера» при­пини­ло своє існу­ван­ня і в лис­то­паді того ж року відкри­лося у новому форматі під наз­вою «Мар­му­ляда», на згадку про «Мар­му­лядо­ву по­жежу» 1868 року. детальніше >

детальніше >

детальніше >