Пряме посилання на панораму

  facebook    

Для вставки панорами у ваш facebook скопіюйте посилання на панораму та опублікуйте її як посилання на стіні facebook'а


livejournal   Отримати код вставки

ширина:
висота:

 
Вулиці міста Професії Wallpapers Погода
 
Про місто > Вулиці міста > Вулиця Шеремети

Вулиця Шеремети

Михайло Головатий

Ву­лиця Ше­реме­ти — ко­ротень­ка ву­лиця в се­редмісті, що веде від Рин­ко­вої площі до ба­зару, до місця, де в неї зліва вливається Станіславсь­ка ву­лиця, спра­ва — Вірменсь­ка, а далі вона пе­рехо­дить у Ста­розам­ко­ву.

Ця ву­лиця є час­ти­ною шляху від ко­лишнь­ого маґнатсь­ко­го па­лацу до Рин­ко­вої площі, а отже і маґістра­ту, тому є однією з най­давніших у місті, влас­не є його ро­вес­ни­цею.

Перша відома назва вулиці від кінця ХVІІІ століття — Три­буналь­ська. Річ у тім, що в давнь­ому бу­дин­ку по вулиці Ста­розам­ковій, 2 тоді містив­ся ок­ружний суд (три­бунал), і ву­лиця вела до нього. Під цією наз­вою ву­лиця пе­режи­ла Австрію, Поль­щу, і навіть при ра­дянській владі на­зива­лася так понад двад­цять років.

В червні 1958 року наз­ва­на на честь Петра Ше­реме­ти. Петро Ше­реме­та (1887–1922) на­родив­ся в се­лянській сім’ї в Пукові на Ро­гатин­щині. Учас­ник Першої світової війни, від 1918-го року — вояк Української Га­лиць­кої Армії. Був у складі тих її час­тин, які, пот­ра­пив­ши в без­вихідь, пе­рей­шли на бік Чер­во­ної армії, ко­ман­ду­вав ба­таль­йоном стрілець­кої дивізії. Член ком­партії від 1920-го року. У бою під Заліщи­ками пот­ра­пив у полон — його схо­пила поль­ська поліція. За ви­роком вій­сько­вого три­буна­лу в Чорт­кові стра­чений 11 лис­то­пада 1922 року.

На вулиці — п’ять бу­динків. Усі вони дво­повер­хові, давні. Два з них, ті, що ліворуч, ви­ходять на ву­лицю Ше­реме­ти бічними фа­сада­ми і до неї не відно­сять­ся. Бу­дин­ки пра­воруч, № № 2, 4 і 6, спо­руд­жені в кінці ХVІІІ — на по­чат­ку ХІХ століть, вони — пам’ятки архітек­ту­ри. № 2 і № 4 на­лежа­ли до майна замку і на­зива­лися «кам’яни­цями двірсь­ки­ми». Після банк­рутс­тва ос­таннь­ого влас­ни­ка, Прота По­тоць­ко­го, їх ви­купи­ли при­ват­ни­ки. Вони заз­на­ли знач­них ре­конс­трукцій, так що первісний виг­ляд можна угледіти лише у фраґмен­тах. Наріжний бу­динок № 6 уза­галі на­лежить до най­давніших у місті, відомо, що в 1788 році він уже стояв. Його влас­ни­ками були вірменсь­кий парох Д. Антонєвич, а зго­дом ба­гатий вірменсь­кий ку­пець А. Аб­га­рович.

 

З книги: 200 вулиць Івано-Франківська. М.Головатий. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010. — 464 стор.

 
Панорамні ілюстрації