Не ди­вуй­те­ся, що пра­вос­лавна церк­ва роз­та­шова­на по вулиці Вірменській. Адже на її місці ко­лись насп­равді стояв вірменсь­кий кос­тел. Так, після зас­ну­ван­ня Станісла­вова у місті по­сели­лися вірмени, розмістив­шись в од­но­му квар­талі дов­ко­ла су­час­ної вулиці Вірменсь­кої. Зас­новник надав вірме­нам певні привілеї, зок­ре­ма щодо вірос­повідання. У се­редині 60-х років XVII століття вони спо­руди­ли дерев’яний храм. На по­чат­ку нас­тупно­го століття з ікони Матері Божої Ласкавої Станиславівської по­чали ка­пати сль­ози (копію ікони видно на фасаді церк­ви, а оригінал ви­везе­ний у 1944 році в Поль­щу, у Пет­ро­павлівсь­кий собор у Ґдансь­ку). 22 серпня 1742 року спеціальна комісія підтвердила факт чудотворності. На честь свя­щен­ної з’яви, у 1743–1762 роках вірмени звели тут му­рова­ний кос­тел у стилі зрілого ба­роко. Чудові настінні роз­пи­си ви­конав ху­дож­ник Ян Со­лець­кий. До на­шого часу збе­рег­ли­ся його ком­по­зиції «Воз­несіння» й «Ака­фист Бо­горо­диці». А скульптури — Матвія Полейовського — учня видатного Йоана-Ґеорґа Пінзеля. Сучасний престол виготовлено у майстерні Мар’яна Антоняка на початку ХХ сторіччя. А на фасаді є меморіальна дошка першому патріархові УАПЦ Мстиславу, яку встановлено у 1999 році.