Ву­лиця Шев­ченка зна­ходить­ся у цент­ральній час­тині міста, це одна із най­давніших та най­кра­сивіших ву­лиць в Івано-Франківську. Наз­ва­на на честь українсь­ко­го поета, ху­дож­ни­ка і мис­ли­теля Та­раса Гри­горо­вича Шев­ченка. Тяг­неть­ся від вулиці Січових стрільців до парку ім. Т. Г. Шев­ченка.

Ще у XVIII столітті тут зна­ходи­лася алея для про­гуля­нок, яка вела від Станіславівської фор­теці до так званої «звіри­нець­кої діброви» (сь­огодні там міський парк ім. Т. Г. Шев­ченка), що є за­лиш­ком Чор­но­го лісу. Потім алея була об­садже­на ли­пами, а в XIX столітті стала на­зива­тися Ли­повою ву­лицею. Вона но­сила цю назву аж до 1956 року, коли прой­шла чер­го­ва хвиля пе­рей­ме­нуван­ня ву­лиць міста, — Ли­пова була пе­рей­ме­нова­на на Шев­ченка.

В садибі Г. Лотрінгера за ад­ре­сою Ли­пова, 34 28 ве­рес­ня 1868 року в місті ви­ник­ла ка­таст­рофічна по­жежа, внаслідок якої згоріла по­лови­на міста — 260 бу­динків. У вогні згоріли ра­туша, церк­ви, пошта, суд, театр, крам­ниці, май­стерні, дерев’яні бу­дин­ки, здебіль­шо­го — в цент­ральній час­тині міста. Збит­ки від пожежі ви­рахо­вува­лись у сумі 1 міль­йона ринсь­ких зло­тих.

На цій вулиці в 1899 році кош­том єпис­ко­па А. Шеп­тиць­ко­го за­куп­ле­но ділянку під будівницт­во греко-ка­толиць­кої ду­хов­ної семінарії. А з 1901 року за спри­ян­ням уря­дових суб­сидій роз­по­чало­ся будівницт­во.