Вулиця Шеремети — коротенька вулиця в середмісті, що веде від Ринкової площі до базару, до місця, де в неї зліва вливається Станіславська вулиця, справа — Вірменська, а далі вона переходить у Старозамкову.
Ця вулиця є частиною шляху від колишнього маґнатського палацу до Ринкової площі, а отже і маґістрату, тому є однією з найдавніших у місті, власне є його ровесницею.
Перша відома назва вулиці від кінця ХVІІІ століття — Трибунальська. Річ у тім, що в давньому будинку по вулиці Старозамковій, 2 тоді містився окружний суд (трибунал), і вулиця вела до нього. Під цією назвою вулиця пережила Австрію, Польщу, і навіть при радянській владі називалася так понад двадцять років.
В червні 1958 року названа на честь Петра Шеремети. Петро Шеремета (1887–1922) народився в селянській сім’ї в Пукові на Рогатинщині. Учасник Першої світової війни, від 1918-го року — вояк Української Галицької Армії. Був у складі тих її частин, які, потрапивши в безвихідь, перейшли на бік Червоної армії, командував батальйоном стрілецької дивізії. Член компартії від 1920-го року. У бою під Заліщиками потрапив у полон — його схопила польська поліція. За вироком військового трибуналу в Чорткові страчений 11 листопада 1922 року.
На вулиці — п’ять будинків. Усі вони двоповерхові, давні. Два з них, ті, що ліворуч, виходять на вулицю Шеремети бічними фасадами і до неї не відносяться. Будинки праворуч, № № 2, 4 і 6, споруджені в кінці ХVІІІ — на початку ХІХ століть, вони — пам’ятки архітектури. № 2 і № 4 належали до майна замку і називалися «кам’яницями двірськими». Після банкрутства останнього власника, Прота Потоцького, їх викупили приватники. Вони зазнали значних реконструкцій, так що первісний вигляд можна угледіти лише у фраґментах. Наріжний будинок № 6 узагалі належить до найдавніших у місті, відомо, що в 1788 році він уже стояв. Його власниками були вірменський парох Д. Антонєвич, а згодом багатий вірменський купець А. Абгарович.
З книги: 200 вулиць Івано-Франківська. М.Головатий. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010. — 464 стор.