Пряме посилання на панораму

  facebook    

Для вставки панорами у ваш facebook скопіюйте посилання на панораму та опублікуйте її як посилання на стіні facebook'а


livejournal   Отримати код вставки

ширина:
висота:

 
Вулиці міста Професії Wallpapers Погода
 
Про місто > Вулиці міста > Вулиця Леся Курбаса

Вулиця Леся Курбаса

Михайло Головатий

Ву­лиця Леся Кур­ба­са — ко­рот­ка пряма ву­лиця в цент­ральній час­тині міста, яка спо­лучає площу Міцке­вича з ву­лицею Гру­шевсь­ко­го.

Ви­ник­ла в се­редині ХІХ століття. Раніше з’яви­тися вона не могла, бо тут про­ляга­ли фор­течні мури, височів бастіон із цент­ром на місці нинішньої філар­монії. Була наз­ва­на ім’ям А. Бель­овсь­ко­го — поль­сько­го поета й істо­рика, який на­родив­ся в селі Кре­хови­чах на Рож­нятівщині, в нашій об­ласті. В часи Західно-Української На­род­ної Рес­публіки (ЗУНР) на­зива­лася ву­лицею Ю. Федь­ко­вича. За німець­кої оку­пації була наз­ва­на ім’ям Р. Ваг­не­ра. В першу річницю виг­нання гітлерівців із Станіслава ву­лицю наз­ва­ли ім’ям май­ора В. Цим­ба­люка — ко­ман­ди­ра ба­таль­йону 161-ї стрілець­кої дивізії, яка виз­во­ляла наше місто. Він за­гинув у боях на те­риторії Сло­вач­чи­ни.

Ву­лиця роз­та­шова­на в мис­тець­ко­му осерді об­ласно­го цент­ру. Тут ву­лиця С. Кру­шель­ниць­кої, площа Міцке­вича, ста­рий театр. Тому в бе­резні 1991-го вона одер­жа­ла ім’я відо­мого ре­жисе­ра і те­оре­тика те­ат­ру Леся Кур­ба­са (1887–1937), який не­од­но­разо­во в на­шому театрі грав ролі та ста­вив вис­та­ви. Він на­родив­ся в Сам­борі на Львівщині. Нав­чався у Віденсь­ко­му та Львівсь­ко­му універ­си­тетах. Був одним із ре­жисерів гу­цуль­сько­го те­ат­ру Г. Хот­ке­вича (1911), зас­ну­вав трупу «Тер­нопільські те­ат­ральні ве­чори» (1915). Переїхавши 1916 року до Києва, зас­ну­вав Мо­лодий театр «Київдрам­те», зна­мени­тий театр «Березіль» у Хар­кові (тепер українсь­кий дра­матич­ний театр імені Та­раса Шев­ченка), яким ке­рував до 1933-го. Вик­ла­дав також у Київсь­ко­му та Харківсь­ко­му му­зич­но-дра­матич­них інсти­тутах. Ак­тивна діяльність Леся Кур­ба­са на ниві національ­ної куль­ту­ри як українсь­ко­го патріота вик­ли­кала злісні на­пад­ки і зви­нува­чен­ня в націоналізмі. За­ареш­то­ваний 1933 року, ув’яз­не­ний у Со­ловець­ко­му таборі. Навіть у конц­та­борі пос­та­вив на сцені низку вис­тав. Розстріляний у сум­нозвісному уро­чищі Сан­дармох 3 лис­то­пада 1937 року «на честь 20-річчя ве­лико­го жовт­ня».

На вулиці про­нуме­рова­но всь­ого на всь­ого вісім бу­динків. При­чому три з них — NoNo 5, 7, 9 (арх. А. Ріттер) — це фак­тично один три­секційний бу­динок, у якому за звичаєм давніх часів кожна секція має свій номер. Кам’яниці тут капітальні, три­повер­хові, бу­довані в діапа­зоні 1894–1906 рр. Відзна­ча­ють­ся не­ок­ла­сич­ни­ми і сецесій ними фор­ма­ми, всі вони є пам’ят­ка­ми архітек­ту­ри місце­вого зна­чен­ня.

Най­ба­гат­шу історію має бу­динок № 3 на по­чат­ку вулиці, що пор­та­лом звер­не­ний до площі Міцке­вича. Він збу­дова­ний у 1891 році як поль­ський театр (архітек­тор Ю. Лапіцький), у 1940-му став українсь­ким музд­рам­те­ат­ром ім. Івана Фран­ка. В різні часи в театрі вис­ту­пали М. Зань­ко­вець­ка, М. Са­довсь­кий, С. Кру­шель­ниць­ка, З. Гай­дай, М. Лит­ви­нен­ко Воль­ге­мут, І. Па­тор­жинсь­кий, Н. Ужвій, Г. Юра. 1980 року театр пе­рей­шов у нове приміщення, а бу­динок зай­ня­ла філар­монія. Тут пра­цю­ють відомі ко­лек­ти­ви — національ­ний ака­демічний гу­цуль­ський ан­самбль пісні і танцю «Гуцулія» (ху­дожній керівник — на­род­ний ар­тист України П. Кня­зевич), ака­демічний ка­мер­ний ор­кестр «Гар­монія нобіле» (Harmonia Nobele) (ху­дожній керівник — зас­лу­жений ар­тист України О. Ґерета), сим­фонічний ор­кестр (ху­дожній керівник зас­лу­жений діяч мис­тецтв України Р. Дорожівсь­кий).

 

З книги: 200 вулиць Івано-Франківська. М.Головатий. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010. — 464 стор.

 
Панорамні ілюстрації