Пряме посилання на панораму

  facebook    

Для вставки панорами у ваш facebook скопіюйте посилання на панораму та опублікуйте її як посилання на стіні facebook'а


livejournal   Отримати код вставки

ширина:
висота:

 
Вулиці міста Професії Wallpapers Погода
 

Для перегляду інтерактивних панорам натисніть ліву кнопку мишки, тримайте і ведіть в сторони. Наближення/віддалення — колесом мишки
або клавішами Ctrl/Shift. Для здійснення переходів між кадрами — натисніть на стрілки в кадрі або на позначки на карті.
Різдвяне оформлення «Оле-туру»
2008-12-19 23:38:00
<code>
 

Вулиця Січових стрільців

Віртуальний тур по Івано-Франківську, віртуальний тур,360 панорама, віртуальна панорама, фото Івано-Франківськ,3D панорама, сферична панорама, фото 360, панорама, віртуальний івано-франківськ

Ву­лиця Січових стрільців спо­лучає вулиці Геть­ма­на Ма­зепи і Не­залеж­ності. На знач­но­му відтин­ку ву­лиця па­ра­лель­на до вулиці Не­залеж­ності, дублює її, а потім вливається в неї. Ви­ник­ла в се­редині ХVІІІ століття. В цей час її пра­вий бік був щільно за­будо­ваний, а лівий, звер­не­ний у бік фор­теці і цент­ру міста, цілком вільний від за­будо­ви, зай­ня­тий, як і Вічевий май­дан, пе­ред­мосто­вими укріплен­ня­ми і ярами.

Первісна її назва — ву­лиця Ши­рока. Біля 1885 року по­ляки дали їй ім’я Яна ІІІ Со­бесь­ко­го, виз­начно­го пол­ко­вод­ця і ко­роля, пе­ремож­ця турків під Хо­тином (1673) і Віднем (1683). Він відно­вив ко­зацт­во на Пра­вобе­режній Україні, при­хиль­но ста­вив­ся до козаків.

У 1919 році, за часів Західно-Української На­род­ної Рес­публіки (ЗУНР), її наз­ва­ли ім’ям ви­дат­но­го українсь­ко­го істо­рика Ми­хай­ла Гру­шевсь­ко­го. Поль­ська влада по­вер­ну­ла назву Со­бесь­ко­го, а ра­дянсь­ка в 1945-му дала їй ім’я Ва­силя Чапаєва, героя гро­ма­дянсь­кої війни в Росії, не­пересічна осо­бистість якого вик­ли­кала появу серії анек­дотів.

За німець­кої оку­пації на­зива­лася ву­лицею Док­то­ра Ляша. Від лю­того 1991 року на­зивається ву­лицею Січових стрільців. Українські січові стрільці — це вій­ськові фор­му­ван­ня, що з по­чат­ком Першої світової війни 1914 року ви­ник­ли в складі авс­тро-угорсь­кої армії для бо­роть­би з царсь­кою Росією за ав­то­номію України. Прос­ла­ви­лись у боях 1915–1916 років (нап­рик­лад, на горі Маківці). Були найбоєздатнішими фор­му­ван­ня­ми в Українській Га­лицькій Армії УГА і армії Української На­род­ної Рес­публіки (УНР). Оспівані в піснях і на­род­них пе­река­зах, стали зраз­ком і сим­во­лом бо­роть­би за са­мостійну Україну.

За­будо­ва цієї вулиці відбиває ха­рак­терні риси архітек­ту­ри Івано-Франківська. Ву­лиця кон­цент­рує зараз великі маси людей і транс­пор­ту. По­чат­ко­ва час­ти­на, десь до вулиці Євгена Ко­но­валь­ця, за­будо­вана пе­реваж­но в 1870–1910 роках, по­даль­ша — в 1920-30-х.

На цій вулиці, що не бу­динок, то ба­гата історія.

Го­тель «Дністер» (№ 12) збу­дова­ний у 1913 році за пла­нами архітек­то­ра Ф. Януша, в австрійські часи на­зивав­ся «Австрія», за Польщі «Вар­ша­ва».

А за влади ЗУНР він на­зивав­ся «Одеса», в ньому меш­кав пре­зи­дент ЗУНР Євген Пет­ру­шевич.

Од­но­повер­хо­вий бу­динок № 24 від 1904 року на­лежав то­ва­рист­ву «Українська бесіда». Тут бу­вали й пра­цюва­ли Іван Фран­ко, ком­по­зитор Денис Січинсь­кий, пись­мен­ни­ки й пе­даго­ги А. Кру­шель­ниць­ка, М. Сабат, К. Ма­лиць­ка, ре­жисер Й. Стад­ник. На бу­дин­ку — меморіальні дошки на честь «Української бесіди» і пе­ребу­ван­ня Івана Фран­ка.

Го­тель «Зірка» (№ 4), збу­дова­ний у 1904 році як пер­ший спеціалізо­ваний го­тель у місті. Звісно, він був при­ват­ним. Пер­ши­ми його гос­тя­ми були особи, які при­бува­ли на інтронізацію ста­нис­лавівсь­ко­го єпис­ко­па Гри­горія Хо­миши­на.

Од­но­повер­хо­вий бу­динок з ко­лона­ми (№ 8) — ко­лиш­ня са­диба го­лов­но­го лікаря за­галь­но­го шпи­талю З. Мроч­ковсь­ко­го. Вірний клятві Гіппок­ра­та, він не по­кидав хво­рих на тиф під час епідемії 1888 року і помер сам, за­разив­шись ним. Його дру­жина Кса­вера на­дов­го пе­режи­ла чоловіка і, по­мира­ючи в 1929-му, заповіла бу­динок містові.

Бу­динок № 16 пе­ребу­дова­ний у 1910 році. А перед тим у ста­рому бу­дин­ку під час ре­волюції 1848 року в ньому місти­лася ре­дакція першої в історії міста га­зети «Дзєннік станісла­вовскі», яка, щоп­равда, проісну­вала лише три місяці.

Кілька цікавих архітек­тур­них і істо­рич­них об’єктів є на кінцевій ділянці вулиці, що по­чинається від вулиці Євгена Ко­но­валь­ця.

Три­повер­хо­вий бу­динок № 25, де зараз ре­дакція га­зети «Га­личи­на», збу­дова­ний 1906 року підприємцем Сус­ма­ном для здачі в оден­ду під вій­ськові кан­це­лярії. В ра­дянсь­кий період тут розміща­лася про­кура­тура.

П’яти­повер­хо­ва кам’яниця № 38 була власністю патріарха українсь­ких ремісників, бля­харя за про­фесією С. Снігу­рови­ча. Вона збу­дова­на за про­ек­том Т. Ко­валь­сько­го в 1934-му. Тут також жив і помер у 1940 році фран­козна­вець і літе­рату­роз­на­вець, нотаріус за ос­нов­ним фахом М. Мо­чуль­ський.

Збоку від вулиці стоїть му­зич­не учи­лище імені-Де­ниса Січинсь­ко­го, під № 44б, до нього веде ас­фаль­то­вана доріжка. У ХVІІІ столітті тут сто­яла дерев’яна церк­ва Святої Вар­ва­ри, яка в 1846 році була розібрана. Лише в 1935 році тут була збу­дова­на бурса. Саме цю бурсу в ра­дянські часи пе­реда­ли під му­зич­не учи­лище, роз­бу­дував­ши її в 1960-х роках. Дво­повер­хо­вий бу­динок № 52 на розі з ву­лицею Ко­но­валь­ця як жит­ло­вий збу­дова­ний 1847-го, він дру­гий за віком на цій вулиці. До ос­таннь­ого часу він виг­ля­дав за­нед­ба­ним. Але прий­шли зацікав­лені гос­по­дарі, на пер­шо­му по­версі відкри­ли крам­ниці, дах пе­рек­ри­ли ме­тало­чере­пицею, і бу­динок зажив іншим жит­тям.

Гар­ним зраз­ком конс­трук­тивістсь­ко­го будівницт­ва є об­лас­ний Центр ди­тячої твор­чості. Він збу­дова­ний у 1931 році (арх. С. Треля) для учнівської бурси «Об’єднан­ня поль­ських міщан».

На вулиці Січових стрільців є 30 пам’яток історії та куль­ту­ри.

 

З книги: 200 вулиць Івано-Франківська. М.Головатий. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010. — 464 стор.