Ву­лиця Січових стрільців спо­лучає вулиці Геть­ма­на Ма­зепи і Не­залеж­ності. На знач­но­му відтин­ку ву­лиця па­ра­лель­на до вулиці Не­залеж­ності, дублює її, а потім вливається в неї. Ви­ник­ла в се­редині ХVІІІ століття. В цей час її пра­вий бік був щільно за­будо­ваний, а лівий, звер­не­ний у бік фор­теці і цент­ру міста, цілком вільний від за­будо­ви, зай­ня­тий, як і Вічевий май­дан, пе­ред­мосто­вими укріплен­ня­ми і ярами.

Первісна її назва — ву­лиця Ши­рока. Біля 1885 року по­ляки дали їй ім’я Яна ІІІ Со­бесь­ко­го, виз­начно­го пол­ко­вод­ця і ко­роля, пе­ремож­ця турків під Хо­тином (1673) і Віднем (1683). Він відно­вив ко­зацт­во на Пра­вобе­режній Україні, при­хиль­но ста­вив­ся до козаків.

У 1919 році, за часів Західно-Української На­род­ної Рес­публіки (ЗУНР), її наз­ва­ли ім’ям ви­дат­но­го українсь­ко­го істо­рика Ми­хай­ла Гру­шевсь­ко­го. Поль­ська влада по­вер­ну­ла назву Со­бесь­ко­го, а ра­дянсь­ка в 1945-му дала їй ім’я Ва­силя Чапаєва, героя гро­ма­дянсь­кої війни в Росії, не­пересічна осо­бистість якого вик­ли­кала появу серії анек­дотів.

За німець­кої оку­пації на­зива­лася ву­лицею Док­то­ра Ляша. Від лю­того 1991 року на­зивається ву­лицею Січових стрільців. Українські січові стрільці — це вій­ськові фор­му­ван­ня, що з по­чат­ком Першої світової війни 1914 року ви­ник­ли в складі авс­тро-угорсь­кої армії для бо­роть­би з царсь­кою Росією за ав­то­номію України. Прос­ла­ви­лись у боях 1915–1916 років (нап­рик­лад, на горі Маківці). Були найбоєздатнішими фор­му­ван­ня­ми в Українській Га­лицькій Армії УГА і армії Української На­род­ної Рес­публіки (УНР). Оспівані в піснях і на­род­них пе­река­зах, стали зраз­ком і сим­во­лом бо­роть­би за са­мостійну Україну.

За­будо­ва цієї вулиці відбиває ха­рак­терні риси архітек­ту­ри Івано-Франківська. Ву­лиця кон­цент­рує зараз великі маси людей і транс­пор­ту. По­чат­ко­ва час­ти­на, десь до вулиці Євгена Ко­но­валь­ця, за­будо­вана пе­реваж­но в 1870–1910 роках, по­даль­ша — в 1920-30-х.

На цій вулиці, що не бу­динок, то ба­гата історія.

Го­тель «Дністер» (№ 12) збу­дова­ний у 1913 році за пла­нами архітек­то­ра Ф. Януша, в австрійські часи на­зивав­ся «Австрія», за Польщі «Вар­ша­ва».

А за влади ЗУНР він на­зивав­ся «Одеса», в ньому меш­кав пре­зи­дент ЗУНР Євген Пет­ру­шевич.

Од­но­повер­хо­вий бу­динок № 24 від 1904 року на­лежав то­ва­рист­ву «Українська бесіда». Тут бу­вали й пра­цюва­ли Іван Фран­ко, ком­по­зитор Денис Січинсь­кий, пись­мен­ни­ки й пе­даго­ги А. Кру­шель­ниць­ка, М. Сабат, К. Ма­лиць­ка, ре­жисер Й. Стад­ник. На бу­дин­ку — меморіальні дошки на честь «Української бесіди» і пе­ребу­ван­ня Івана Фран­ка.