Ву­лиця Стра­чених зна­ходить­ся в істо­ричній час­тині міста, в са­мому центрі біля ратуші. Прос­тя­гається від площі Ринок до вулиці Леся Кур­ба­са. Одна з най­ко­рот­ших ву­лиць міста — 100 метрів.

Вузь­ка, озе­лене­на та за­будо­вана пе­реваж­но ста­рими «поль­ськи­ми» 2-3-х по­вер­хо­вими бу­дин­ка­ми. В кінці вулиці зна­ходить­ся добре відома в ми­нуло­му ре­формістсь­ка си­наго­га.

14 лис­то­пада 1943 року в Станіславсь­ко­му театрі відбу­лася прем’єра опе­рети Я. Бар­ни­ча «Шаріка». Біля 17.30 до залу ввійшли гес­тапівці, аген­ти і пе­рек­ри­ли всі входи і ви­ходи. Чо­тири поліцаї підня­лися на сцену, і один з них на­казав при­пини­ти вис­та­ву. Слово до гля­дачів взяв шеф гес­та­по Брандт, який за­боро­нив публіці роз­мовля­ти між собою. Коли во­роги ро­били об­шу­ки, то перед задніми ря­дами знай­шли два пістолі і гра­нати. У ко­ридорі те­ат­ру про­луна­ли постріли. Од­но­го есесівця було по­ране­но. Людей три­мали на перевірці цілу ніч. Гес­та­по зат­ри­мало біля 100 осіб. 4-ох осіб скру­тили і наз­ва­ли чле­нами Організації українсь­ких націоналістів, 15 осіб за­суд­же­но до стра­ти. О 13.30 їх ви­вели під стіну си­наго­ги і вбили.