Пряме посилання на панораму

  facebook    

Для вставки панорами у ваш facebook скопіюйте посилання на панораму та опублікуйте її як посилання на стіні facebook'а


livejournal   Отримати код вставки

ширина:
висота:

 
Вулиці міста Професії Wallpapers Погода
 

Для перегляду інтерактивних панорам натисніть ліву кнопку мишки, тримайте і ведіть в сторони. Наближення/віддалення — колесом мишки
або клавішами Ctrl/Shift. Для здійснення переходів між кадрами — натисніть на стрілки в кадрі або на позначки на карті.
Вулиця Чорновола біля стадіону «Рух»
2011-08-06 16:38:00
<code>
 

Вулиця Чорновола

Віртуальний тур по Івано-Франківську, віртуальний тур,360 панорама, віртуальна панорама, фото Івано-Франківськ,3D панорама, сферична панорама, фото 360, панорама, віртуальний івано-франківськ

Ву­лиця Чор­но­вола прос­тя­гається від вулиці Січових стрільців на півден­ний захід до межі ле­тови­ща. Існу­вала вже в ХVІІІ столітті, але була сла­боза­селе­на. Мала істо­рич­ну назву Се­ред­ня через се­реднє роз­та­шуван­ня між чо­тир­ма ву­лиця­ми, що по­чина­ють­ся від вулиці Січових стрільців. У давні часи вела на виїзд до села Радча, але при по­будові ле­тови­ща в 1930-х роках стала ту­пико­вою.

Від 1884 року за Австрії і Польщі, но­сила ім’я Аґенора Ґолу­ховсь­ко­го — графа, намісника Га­личи­ни, що про­водив зав­зя­ту колоніза­торсь­ку політику. В 1936-му році даль­ня час­ти­на вулиці (від стадіону) була наз­ва­на ім’ям пре­зиден­та Мосціць­ко­го. В часи Західно-Української На­род­ної Рес­публіки (ЗУНР) но­сила ім’я Бог­да­на Хмель­ниць­ко­го. Під час німець­кої оку­пації — Ґерінґа.

З ус­та­нов­лен­ням ра­дянсь­кої влади одер­жа­ла ім’я росій­сько­го поета Олек­санд­ра Пушкіна. Після трагічної за­гибелі В’ячес­ла­ва Чор­но­вола ву­лиця одер­жа­ла його ім’я. В’ячес­лав Чор­новіл (1937–1999) — виз­нач­ний українсь­кий політич­ний діяч. За­гинув в ав­то­ка­таст­рофі за нез’ясо­ваних обс­та­вин. Ба­гато разів бував в Івано-Франківську, вос­таннє — в бе­резні 1999 році, за два тижні до за­гибелі.

Серед пам’яток історії та архітек­ту­ри — ко­лиш­ня бурса Свя­того Ми­колая (№ 9, 1840 року, тепер вій­сько­ва про­кура­тура ґарнізону), На­род­ний дім (№ 22, 1913 року, тепер об­ласна універ­саль­на бібліотека імені Івана Фран­ка), ко­лиш­ня тюрма «Діброва» (№ 119а, 1883 року, тепер вій­сько­ва час­ти­на).

На­род­ження міської публічної бібліотеки має героїко-ро­ман­тичне за­барв­лен­ня. Після поль­ських ан­ти­росій­ських повс­тань 1831 і 1863 років у Парижі опи­ни­лась група емігрантів. Були серед них чет­ве­ро бібліофілів, які не жал­ку­вали гро­шей на книж­ки. Двоє із них там по­мер­ли. Ще один, І. Ме­ду­шовсь­кий пе­редав свої права В. Смаг­ловсь­ко­му, а той на зап­ро­шен­ня ста­нис­лавівсь­ко­го бур­гомістра І. Камінсь­ко­го переїхав у наше місто. 14 скринь з 5000 книг, які він привіз із собою, дали по­чаток бібліотеці.

Тюрма «Діброва» стала відомою на всю Європу у 1911 році. Із цього су­воро­го зак­ла­ду спромігся утек­ти сту­дент Ми­рос­лав Січинсь­кий, за­суд­же­ний на 20 років за вбивс­тво намісника Га­личи­ни А. По­тоць­ко­го на знак про­тес­ту проти авс­тро-шля­хетсь­ко­го гніту. Втеча була організо­вана і прос­то, і до­теп­но: з до­помо­гою друзів Січинсь­кий по­кинув тюрму, пе­ре­одяг­нув­шись у мун­дир наг­ля­дача.

На цій вулиці роз­та­шовані по­лого­вий бу­динок (№ 49) на місці ко­лишнь­ого мо­нас­ти­ря ре­демп­то­ристів (діяв тут у 1927–1946 роках), цент­раль­ний міський стадіон «Рух» на 20 тисяч місць (західна три­буна не за­вер­ше­на бу­довою).

З вулиці Чор­но­вола організо­ваний го­лов­ний вхід до При­кар­патсь­ко­го національ­но­го універ­си­тету, хоча його ад­ре­сою є па­ра­лель­на ву­лиця Шев­ченка, 57. Нинішній При­кар­патсь­кий національ­ний універ­си­тет імені Ва­силя Сте­фани­ка є най­давнішим вищим нав­чаль­ним зак­ла­дом. Він ство­рений як учи­тель­ський у 1940 році. Пер­шим його кор­пу­сом стала ко­лиш­ня тор­го­вель­на гімназія, що існу­вала за Польщі. У ра­дянсь­кий час в істот­но роз­ши­рено­му бу­дин­ку № 44 розмістив­ся привілей­ова­ний ліку­валь­ний зак­лад для партійного ра­дянсь­ко­го апа­рату, так звана об­ласна ліку­валь­на комісія (ОЛК). На хвилі гро­мадсь­ко­го обу­рен­ня кінця 1980-х років ОЛК була зак­ри­та і пе­рет­во­рена в міську ди­тячу лікарню.

У бурсі Свя­того Ми­колая, що була пер­шим в історії міста куль­тур­но-суспільним зак­ла­дом (зас­но­вана 1878 року), місти­лася ре­дакція пер­шо­го українсь­ко­го жур­на­лу «Ден­ни­ця» (1880–1883) та кілька років жив, бу­дучи гімна­зис­том, май­бутній іде­олог січо­вого стрілецт­ва Дмит­ро Вітовсь­кий.

Нап­рикінці вулиці за часів шля­хетсь­кої Польщі було ле­тови­ще, відкри­те в 1937 році. В ра­дянські часи ле­тови­ще знач­но роз­ши­рили і при цьому «по­вер­ну­ли об­лич­чям» до вулиці Дадугіна.

Ву­лиця Чор­но­вола — одна з тих ву­лиць, якими до міста під час свого нев­да­лого рейду ври­ва­лись ра­дянські танкісти в ніч з 30 на 31 бе­рез­ня 1944 року. На її по­чат­ку, на під’їзді до пош­тамту підбили танк Т-34 і за­гинув екіпаж Д. Сірика, який пос­мерт­но став Героєм Ра­дянсь­ко­го Союзу.

 

З книги: 200 вулиць Івано-Франківська. М.Головатий. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010. — 464 стор.