Ву­лиця Вірменсь­ка по­чинається від вулиці Стра­чених, пе­рети­нає ву­лицю Мель­ни­чука і вливається у ву­лицю Ше­реме­ти біля ба­зару. Існує від ХVІІІ століття, але першу свою назву — ву­лиця Ан­то­неви­ча — одер­жа­ла лише в се­редині ХІХ століття.

На по­чат­ку існу­ван­ня міста на цій ділянці на схід від площі Ринок осе­лили­ся вірмени, і вулиці тут мали вірменські назви. З історії місце­вих вірмен відомі три предс­тав­ни­ки фамілії Ан­то­невичів. Це нас­то­ятелі вірменсь­кої церк­ви Домінік (1775–1795), Антон (1795–1815) та повс­та­нець 1831 року, керівник за­гону національ­ної ґвардії під час ре­волюції 1848-го, поет Ми­кола Ан­то­невич. Ім’я од­но­го з них було у назві вулиці.

У ХVІІ-ХVІІІ століттях ву­лиця з пра­вого боку по­чина­лася і закінчу­вала­ся хрис­ти­янсь­ким хра­мом. На по­чат­ку було подвір’я української церк­ви Свя­того Воск­ресіння (існу­вала в 1670–1815 роках), нап­рикінці — кость­ол мо­нас­ти­ря тринітарів (1732–1830). До наших часів вони не збе­рег­ли­ся, були розібрані на по­чат­ку ХІХ століття.