Привокзальна площа почала формуватися після побудови в 1866 році залізниці Львів-Станиславів-Чернівці. Це була околиця Заболотівського передмістя, віддалена від центру міста на 1,5 кілометра.
Природно, що найбільшою спорудою тут є залізничний вокзал. Перший варіант його споруджений одночасно із залізницею. Капітально перебудований він протягом 1906–08 років під керівництвом архітектора Е. Баудіша. Вокзал був збудований «на виріст». І зараз, майже через 100 років, він цілком задовольняє потреби міста. І це при тому, що перший поверх його правого крила ще донедавна займала міжміська автобусна станція.
Цікаво, що, маючи фасад завдовжки 200 метрів, наш вокзал довший, ніж вокзал у Києві, Львові і, очевидно, найдовший в Україні. Під його склепіння ступали такі різні особистості, як Франц Йосиф І, І. Франко, М. Лисенко, М. Коцюбинський, М. Грушевський, О. Керенський, Ю. Пілсудський, Н. Махно.
Ліворуч від вокзалу ми бачимо двоповерховий будинок, вирішений в єдиному стилі з вокзалом. Це центр обробки і перевезення пошти, збудований одночасно з реконструкцією вокзалу в 1906 році.
Далі — залізнична поліклініка, збудована перед Першою світовою війною і розбудована 1933 року (архітектор Т. Ковальський). Ще лівіше, в будинку № 15, міститься дирекція залізничних перевезень.
Сквер навпроти вокзалу виник при реґуляції зони в 1920-30-х роках. До того часу цей майданчик був забудований, тут навіть стояли двоповерхові кам’яниці.
Західним краєм скверу пролягає вулиця, що зараз називається Привокзальною, прокладена у 1888 році. Звернімо увагу на будинок № 11, збудований за Австрії. В міжвоєнний час у ньому містився Народний дім українських залізничників, а з іншого входу — дві еміґраційні компанії, через які-десятки тисяч прикарпатців виїхали до Америки та-Канади. Покинутий і напівзруйнований будинок повернений до життя в 2005 році, в ньому міститься «Індекс-Банк».
П’ятиповерховий житловий будинок на розі з вулицею Донцова, споруджений 1956 року, є одним із небагатьох зразків «сталінського ампіру» в місті.
З книги: 200 вулиць Івано-Франківська. М.Головатий. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010. — 464 стор.