Якщо Ви при­були до міста не літаком чи у влас­но­му авто, то Вас неодмінно зустріне івано-франківська залізнич­на станція, яка нині тісно співживе з го­лов­ним ав­то­вок­за­лом.

Івано-франківсь­кий залізнич­ний вок­зал було збу­дова­но в 1866 році. Ця дата зафіксо­вана на ме­тале­вих стов­пах на пероні станції. Ми­нуло ще три роки, як пер­ший потяг прой­шов через Харків, а ще через рік залізнич­ним вуз­лом став сам Київ (на той мо­мент гу­бернсь­ке місто).

1 ве­рес­ня потяг із декіль­ко­ма сот­ня­ми га­личан виїхав зі Ль­во­ва до Чернівців. Два­над­цять годин три­вав цей рейс, і майже го­дину (точніше, 47 хви­лин) потяг стояв у Станіславі. Та це був не лише пер­ший па­сажирсь­кий потяг в історії міста. Адже саме тут, на вок­залі, впер­ше в місті спа­лах­ну­ло елект­рич­не освітлен­ня.

У 1866 році була прок­ла­дена перша колія зі Ль­во­ва через Станіславів до міста Ясс у Румунії. Надалі будівницт­во колії від Станісла­вова роз­ви­валось в різних нап­рямках: у січні 1875 року був роз­по­чатий рух на Стрий, в січні 1884 року — на Гу­сятин, а з лис­то­пада 1891 року — на Во­ронен­ку.

На по­чат­ку ми­нуло­го століття залізнич­ний вузол у Станіславі вва­жав­ся настільки по­туж­ним і знач­ним, що саме тут, а не у Львові чи Кра­кові, відкри­ли ди­рекцію залізниць. Її тоді розмістили у спеціально спо­руд­женій розкішній будівлі, де зараз роз­та­шова­ний го­лов­ний кор­пус ме­дака­демії.

Вок­зал за свою історію пе­режив дві ре­конс­трукції. Перша відбу­лась у 1886 році. Роз­ви­ток Авс­тро-Угор­щи­ни (в складі якої була й Га­личи­на) спо­нукав до роз­бу­дови залізнич­ної мережі. Наш не­вели­кий вок­зал пе­рес­тав відповідати пот­ре­бам часу.