Якщо Ви прибули до міста не літаком чи у власному авто, то Вас неодмінно зустріне івано-франківська залізнична станція, яка нині тісно співживе з головним автовокзалом.
Івано-франківський залізничний вокзал було збудовано в 1866 році. Ця дата зафіксована на металевих стовпах на пероні станції. Минуло ще три роки, як перший потяг пройшов через Харків, а ще через рік залізничним вузлом став сам Київ (на той момент губернське місто).
1 вересня потяг із декількома сотнями галичан виїхав зі Львова до Чернівців. Дванадцять годин тривав цей рейс, і майже годину (точніше, 47 хвилин) потяг стояв у Станіславі. Та це був не лише перший пасажирський потяг в історії міста. Адже саме тут, на вокзалі, вперше в місті спалахнуло електричне освітлення.
У 1866 році була прокладена перша колія зі Львова через Станіславів до міста Ясс у Румунії. Надалі будівництво колії від Станіславова розвивалось в різних напрямках: у січні 1875 року був розпочатий рух на Стрий, в січні 1884 року — на Гусятин, а з листопада 1891 року — на Вороненку.
На початку минулого століття залізничний вузол у Станіславі вважався настільки потужним і значним, що саме тут, а не у Львові чи Кракові, відкрили дирекцію залізниць. Її тоді розмістили у спеціально спорудженій розкішній будівлі, де зараз розташований головний корпус медакадемії.
Вокзал за свою історію пережив дві реконструкції. Перша відбулась у 1886 році. Розвиток Австро-Угорщини (в складі якої була й Галичина) спонукав до розбудови залізничної мережі. Наш невеликий вокзал перестав відповідати потребам часу.
Тож до невеликої головної будівлі по обидва боки прибудували одноповерхові флігелі. Відкрилися їдальня і канцелярія, колійова пошта. Над центральним входом до вокзалу здіймалася скульптура крилатої богині, якої нині тут уже, на жаль, немає.
У 2000 році було здійснено другу реконструкцію — головної будівлі вокзалу, посадкових платформ, привокзальної площі. Вокзал наново оздобили ззовні, відновили інтер’єри, розширили та вистелили новою тротуарною плиткою посадкові платформи, встановили сучасні світильники. Після реконструкції вокзал прибув оглянути Президент України Л. Кучма. А до нього хто лише не бачив цієї будівлі! На перон вокзалу виходили: цісар Франц Йосиф, відомий композитор Микола Лисенко, звитяжці польські, румунські, німецькі, українські.
У 30-х роках минулого століття на вокзалі можна було придбати квиток до Відня чи Берліна. Сьогодні потрапити туди значно складніше. Але можна без пересадок дістатися до Санкт-Петербурга, Мінська чи Перемишля. А основне — вокзал для більшості туристів та гостей міста є вікном у Карпати.
Нині будівля розташована на відстані приблизно 600 метрів на схід від вул. Грушевського та на північ від вул. Лепкого, що є межею історико-архітектурного заповідника міста Івано-Франківськ.
Використані джерела:
1. Всеукраїнський туристичний журнал «Карпати. Туризм. Відпочинок», № 1 (2004).