Пряме посилання на панораму

  facebook    

Для вставки панорами у ваш facebook скопіюйте посилання на панораму та опублікуйте її як посилання на стіні facebook'а


livejournal   Отримати код вставки

ширина:
висота:

 
Вулиці міста Професії Wallpapers Погода
 

Для перегляду інтерактивних панорам натисніть ліву кнопку мишки, тримайте і ведіть в сторони. Наближення/віддалення — колесом мишки
або клавішами Ctrl/Shift. Для здійснення переходів між кадрами — натисніть на стрілки в кадрі або на позначки на карті.
Сквер на вул. Низовій
2008-10-19 15:27:00
<code>
 

Вулиця Низова

Віртуальний тур по Івано-Франківську, віртуальний тур,360 панорама, віртуальна панорама, фото Івано-Франківськ,3D панорама, сферична панорама, фото 360, панорама, віртуальний івано-франківськ

Ву­лиця Ни­зова — пря­ма ко­рот­ка ву­лиця в цент­ральній час­тині міста, що, й­ду­чи тро­хи під ухил, спо­лучає май­дан Шеп­тиць­ко­го з Нов­го­родсь­кою ву­ли­цею. По­чинається вона в ме­жах ко­лишнь­ого Се­редмістя, а закінчується в Га­лиць­ко­му пе­редмісті. Приб­лиз­но там, де нині лаз­ня і сквер, ко­лись про­хо­див фор­теч­ний мур.

Ву­лиця зас­но­вана, як пише ав­тор пер­шої мо­ног­рафії про наше місто С. Ба­ронч, у 1838 році. Тоді вона одер­жа­ла ім'я австрій­сько­го ерц­гер­цоґа, спад­коємця прес­то­лу Фер­ди­нан­да. По­ляки, здо­був­ши вла­ду в Га­ли­чині, 1920 року наз­ва­ли ву­лицю ім'ям поль­сько­го пол­ков­ни­ка Б. Мосціць­ко­го, улансь­ка час­ти­на яко­го в липні 1917 року бо­рони­ла Ста­нис­лавів від без­чинств-де­мо­ралізо­ва­них росій­сь­ких сол­датів.

 

За німців ву­лиця мала ім'я українсь­ко­го істо­рика і гро­мадсь­ко-політич­но­го діяча В. Ли­пинсь­ко­го. З по­вер­нен­ням ра­дянсь­кої вла­ди вона одер­жує спо­чат­ку наз­ву Ни­зової, а нап­рикінці 1950-х — ім'я Камо (псев­донім С. Тер Пет­ро­сяна), біль­шо­виць­ко­го бой­ови­ка і те­ро­рис­та вірменсь­ко­го по­ход­жен­ня.

Після пе­ремо­ги Руху на ви­бо­рах в бе­резні 1991 року ву­лиці було по­вер­не­но наз­ву Ни­зової, за ха­рак­те­ром рельєфу.

На ву­лиці роз­та­шова­но лише сім бу­динків. Ще три наріжних ви­хо­дять на неї тор­ця­ми, на­лежа­чи до інших ву­лиць. Усі вони є пам'ят­ка­ми архітек­ту­ри ХІХ — по­чат­ку ХХ століть.

Бу­ди­нок № 5 — лаз­ня, єдина, яка діє нині в місті і яка є най­давнішою лаз­нею, бо вве­дена в дію 1845 року. Цей скром­ний зак­лад по­буто­вого обс­лу­гову­ван­ня з кла­сич­ним чо­тири­ко­лон­ним пор­ти­ком увійшов в історію національ­но­го руху. В залі очіку­ван­ня цієї лазні І. Фран­ко та М. Пав­лик у червні 1892 року, на Зе­лені свя­та, про­вели віче місце­вих ра­ди­калів, бо ви­ко­рис­то­вува­ти інші приміщен­ня місце­ва вла­да за­боро­нила. Обс­та­вини, за яких про­води­лося це віче, М. Пав­лик у гу­мо­рис­тич­но­му ключі опи­сує в жур­налі «На­род» № 11–12 за 1892 рік. На по­чат­ку ХХ століття ця лаз­ня на­зива­лась у місті «Ту­рець­кою», на відміну від «Римсь­кої», яка була по ву­лиці Гру­шевсь­ко­го, де нині обл­спо­живспілка.

У 1890-х лаз­ня не­дов­го на­лежа­ла од­но­му з примітних діячів українсь­кої гро­мади, чле­нові-зас­нов­ни­кові філії «Просвіти» і «Русь­кої бесіди» Іва­нові Яхну (1840–1906). Він — вик­ла­дач місце­вої вчи­тель­ської семінарії, док­тор філо­софії, один із творців українсь­кої при­род­ни­чої терміно­логії. Його бу­ди­нок (№ 4) стоїть на про­ти­леж­но­му боці ву­лиці — од­но­по­вер­хо­вий, на ви­соко­му цо­колі, бу­дова­ний 1893 року. В до­ра­дянські часи це була ціла са­диба, до якої на­лежа­ли та­кож бу­дин­ки № 14 і № 16 по сусідній ву­лиці Нов­го­родській. Немає сумніву, що гос­тем у са­дибі І. Яхна бу­вав І. Фран­ко.

Ціка­вим є та­кож дво­по­вер­хо­вий бу­ди­нок № 2 на розі з май­да­ном Шеп­тиць­ко­го, а отже і з дво­ма фа­сада­ми — так зва­на кам'яни­ця Свенціць­ко­го, бу­дова­на в 1840-х ро­ках. Стоїть вона че­рез до­рогу від ко­лишньої гімназії, і коли там бра­кува­ло класів, їх розміщали у Свенціць­ко­го. Українсь­ка гімназія, яка спо­чат­ку не мала сво­го приміщен­ня, у 1905–06 нав­чаль­них ро­ках та­кож розміщала тут час­ти­ну класів. Нині тут фон­ди ху­дожнь­ого і краєзнав­чо­го музеїв.

 

З книги: 200 вулиць Івано-Франківська. М.Головатий. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010. — 464 стор.