Пряме посилання на панораму

  facebook    

Для вставки панорами у ваш facebook скопіюйте посилання на панораму та опублікуйте її як посилання на стіні facebook'а


livejournal   Отримати код вставки

ширина:
висота:

 
Вулиці міста Професії Wallpapers Погода
 

Для перегляду інтерактивних панорам натисніть ліву кнопку мишки, тримайте і ведіть в сторони. Наближення/віддалення — колесом мишки
або клавішами Ctrl/Shift. Для здійснення переходів між кадрами — натисніть на стрілки в кадрі або на позначки на карті.
Площа Міцкевича взимку
2009-01-16 20:20:00
<code>
 

Площа Міцкевича

Віртуальний тур по Івано-Франківську, віртуальний тур,360 панорама, віртуальна панорама, фото Івано-Франківськ,3D панорама, сферична панорама, фото 360, панорама, віртуальний івано-франківськ

Площа Міцке­вича сфор­му­вала­ся у 1870-х роках і відтоді ні разу не міняла своєї назви. Площа ба­гато чим цінна для на­шого міста. Це вод­но­час і чу­довий охай­ний скер, і одне з най­улюб­леніших місць відпо­чин­ку, а дов­ко­ла площі зна­ходить­ся не одна цікава пам’ятка.

Усі ту­рис­тичні екс­курсії містом неодмінно зат­ри­му­ють­ся біля пам’ят­ни­ка ве­лико­му поету Адаму Міцке­вичу. Зат­ри­маємось і ми. Отож, у 1898 році ша­нуваль­ни­ки поль­ської літе­рату­ри свят­ку­вали 100-річчя від дня на­род­ження поета (1798–1855). Було прий­ня­то рішення прик­ра­сити пам’ят­ни­ком Міцке­вича площу його імені, хоча поет у Станісла­вові навіть ні разу не був. У кон­курсі про­ектів пам’ят­ни­ка переміг краківсь­кий скуль­птор Т. Блот­ниць­кий. На спо­руд­ження пам’ят­ни­ка було зібрано по­жерт­ви у розмірі 3000 ринсь­ких. На площі пос­та­ла фігура з італій­сько­го мар­му­ру; поет зоб­ра­жений з кни­гою в руках у мо­мент натх­нен­ня. Після відкрит­тя пам’ят­ни­ка площа стала місцем ба­гато­люд­них мітингів. Під час українсько-поль­ської війни 1918–1919 років пам’ятник заз­нав пош­коджень, і 1930 року його відно­вили в бронзі, крім того, трохи пе­ресу­нули. Таким ба­чимо його й нині.

Важ­ли­ва спо­руда видніється якраз «за спи­ною» пам’ят­ни­ка. Зараз це об­ласна му­зич­на філар­монія, але будівля пер­винно за­думу­вала­ся і була зве­дена як театр му­зич­но­го то­варист­ва ім. С. Мо­нюш­ка. Його збу­дува­ли у 1891 році на тодішній вул. Біль­овсь­ко­го (тепер — вул. Л. Кур­ба­са). Кон­курс архітек­турних про­ектів те­ат­ру виг­рав… інже­нер міської залізниці Юзеф Лапіцький. За це він от­ри­мав від гро­мадсь­кості міста зо­лото­го перс­те­ня.

У 1939 році тут розмістив­ся му­зич­но-дра­матич­ний театр ім.І.Фран­ка, який у 1980 одер­жав нове приміщення на вул. Не­залеж­ності. До речі, пер­винно будівля філар­монії виг­ля­дала зовсім інакше, ніж зараз. Це можна по­бачи­ти на ста­рих листівках Станісла­вова.

Ко­лись у місті існу­вали два куль­тур­но-спор­тивні то­варист­ва з наз­вою «Сокіл». Одне з них було поль­ським, а його спо­руда зараз роз­та­шова­на на площі Міцке­вича і слу­жить приміщен­ням об­ласної бібліотеки для дітей. Поль­ський «Сокіл» збу­дува­ли у 1895 році. У 1927 році спо­руда пост­раж­да­ла від пожежі. Роз­ка­зу­ють навіть, що по­ляки нав­мисне підпа­лили свій «Сокіл», щоб от­ри­мати страхівку і на неї роз­бу­дува­ти спо­руду. Невідомо, чи це прав­да, проте у 1929 році «Сокіл» був відбу­дова­ний і роз­ши­рений; до­дат­ко­во спо­руди­ли приміщення для кіно­те­ат­ру «Тон», який тоді став пер­шим зву­ковим у місті. Тепер тут працює кіно­те­атр «Люм’єр».